Найстрашніший
вірус
Жив на світі чоловік, який був
дуже-дуже сумний. Бо насправді він розумів усю сутність Системи.
Із
справжнім єством Системи він познайомився, як тільки-но з’явився на світ. З
теплого ласкавого раю він потрапив у полон людських сумнівів, острахів та
образ.
Світ,
у який його закинули вищі всесвітні закони, виявився жорстоким і облудним, бо
ним заправляла безжальна і практично нездоланна Система, найвірнішими слугами
якої були Страх і Маніпуляція.
Усе,
усе в цьому світі складалося із обмежень! Усе було спрямоване на те, щоб не
дозволити жодній людській особі реалізувати своє право на свободу і щастя. Бо
навіщо Системі свободні та щасливі люди? Хіба такі погодяться добровільно бути
рабами? Хіба стануть мовчати?
Свобода
– це злочин! Свобода – це найстрашніший вірус у венах організму Системи. Тому
так багато робиться нею для його винищення. Система усіляко лікується від
волелюбних і справжніх. А найкращі ліки – зрозуміло, страх і залякування. І ще
чудово грає на руку стадний інстинкт. Бо страх – це теж вірус, можна заразити
страхом цілу країну, планету… Пандемія страху давно вже запустила свої щупальці
в кожну клітинку, просочилась у кожен атом усього сущого.
Чоловік
бачив хижі маніпуляції Системи і спочатку обурювався, кричав, звертався до
інших. Його не розуміли. Крутили пальцем біля скроні, погрожували, навіть
співчували… І вчили жити: «Не можеш нічого змінити – мовчи! Як усі… Мовчи і
підлаштовуйся!»
А
чоловік задихався. Він не хотів і не міг жити в несправжньому світі.
Обмеження,
заборони, вето… на кожному кроці… А щоб не думали зайвого – готові афірмації,
гімни Системі вкладалися в голови всіма можливими засобами. Прописувалися в
мізках обивателів як програми.
І
чоловік почав сторонитися суспільства: людей навколо лишалося все менше, його
оточували біороботи, інформаційні зомбі, які сліпо поклонялися Системі і готові
були порвати того, хто їй суперечив. Система гралася ними в ляльки. Давала їм
фальшиві суперечливі істини, підмінювала поняття і стравлювала, мов голодних псів.
Вона дуже любила ділити світ на друзів і ворогів. Це було однією з її
найвдаліших маніпуляцій.
А
люди… люди, які лишилися, переважно мовчали. Зітхали сумно, але мовчали. Бо це
була правда життя, з дитинства втовкмачена в їхні голови: «Мовчи та диш – буде
бариш…»
Чоловік
подорослішав і нарешті зрозумів: із Системою боротися неможливо. Вона завжди
переможе. Бо людина в цій грі - навіть
не пішак, ні! Вона просто пил на шахівниці. Її зметуть – ніхто і не помітить.
Систему може перемогти тільки інша Система. А для цього треба її створити.
Чоловік
довго думав. Може, він і є той месія, який зможе перевернути світовий порядок?
Може, саме він дасть людям ковток свіжого повітря? І це буде нове суспільство свободних і
незалежних? Проте чим більше чоловік спостерігав за людьми, тим більше переконувався:
свобода їм не потрібна. Що вони будуть з нею робити? Вона обернеться на кару
для тих, за кого завжди все вирішувала Система. Бо для кожного в неї були вже
заздалегідь прописані ролі. І кожна крапка в цій матриці була на своєму місці.
О ні! Система і свобода – величини не сумісні.
Чоловік
думав. А якщо він все ж таки стане творцем нової системи, на чому
вона базуватиметься? І який розклад він не робив би, у нього виходило те саме:
аби Система діяла, необхідно застосовувати важелі керування. А які важелі
найефективніші у цьому світі? Страх і Маніпуляція.
Тому
той, хто розуміє всю сутність земних систем, завжди дуже-дуже сумний.