Як ви знаєте, нещодавно в нашій гімназії з'явився новий бібліотекар – ОБОДЕЦЬ ГАЛИНА
ВАСИЛІВНА, і нашому кореспонденту, ЧЕРНИШОВІЙ МАРІЇ, випала нагода взяти в неї інтерв'ю:
К.: Галино Василівно, скільки років взагалі ви працюєте бібліотекарем?
Галина Василівна: Вже більше 20-ти років.
К.: Ого, багато! А чому саме бібліотекар?
Галина Василівна: Знаєте, випадково. Взагалі я мріяла бути вчителем історії, але не склалося - не пройшла конкурс. Працювала в рідній школі секретарем, і був потрібний другий бібліотекар. Я погодилася. Думала, що ненадовго, але дуже полюбила цю справу. Закінчила Київський інститут культури - і ось до сьогодні працюю поруч із книжками.
К.: А де саме Ви працювали до дев`ятої гімназії?
Галина Василівна: Працювала рік у 5-й гімназії. Їх бібліотекар була у відпустці по догляду за дитиною, я її заміняла. А перед цим більше 14-ти років у юридичному виші (відділення Харківського національного університету внутрішніх справ), але, на жаль, відділення закрили.
К.: Галино Василівно, Ви можете назвати себе щасливою людиною?
Галина Василівна: Майже.
К.: А чому так? І що взагалі для Вас є щастя?
Галина Василівна: Не знаю чому. Для мене щастя - це впевненість у майбутньому моїх дітей. Щастя - бути потрібною на цікавою оточуючим.
К.: А яке у Вас хобі?
Галина Василівна: Трохи малюю… Звісно, люблю читати. Колись багато подорожувала. Цікавлюсь мистецтвом та історією.
К.: А якою Ви бачите нашу шкільну бібліотеку в майбутньому?
Галина Василівна: Великою, світлою, де є багато цікавої та доступної літератури, а ще комп'ютеризовану.
К.: Що саме Ви хотіли б у ній змінити?
Галина Василівна: Змінити, напевно, лише ставлення дітей до бібліотеки. Зробити її місцем душевного відпочинку та цікавого спілкування.
К.: Яке враження у Вас склалося від нашої гімназії?
Галина Василівна: О, дуже нагадує родину.
К.: Це дуже приємно. Дякую Вам за інтерв`ю та бажаю успіхів у роботі!
К.: Галино Василівно, скільки років взагалі ви працюєте бібліотекарем?
Галина Василівна: Вже більше 20-ти років.
К.: Ого, багато! А чому саме бібліотекар?
Галина Василівна: Знаєте, випадково. Взагалі я мріяла бути вчителем історії, але не склалося - не пройшла конкурс. Працювала в рідній школі секретарем, і був потрібний другий бібліотекар. Я погодилася. Думала, що ненадовго, але дуже полюбила цю справу. Закінчила Київський інститут культури - і ось до сьогодні працюю поруч із книжками.
К.: А де саме Ви працювали до дев`ятої гімназії?
Галина Василівна: Працювала рік у 5-й гімназії. Їх бібліотекар була у відпустці по догляду за дитиною, я її заміняла. А перед цим більше 14-ти років у юридичному виші (відділення Харківського національного університету внутрішніх справ), але, на жаль, відділення закрили.
К.: Галино Василівно, Ви можете назвати себе щасливою людиною?
Галина Василівна: Майже.
К.: А чому так? І що взагалі для Вас є щастя?
Галина Василівна: Не знаю чому. Для мене щастя - це впевненість у майбутньому моїх дітей. Щастя - бути потрібною на цікавою оточуючим.
К.: А яке у Вас хобі?
Галина Василівна: Трохи малюю… Звісно, люблю читати. Колись багато подорожувала. Цікавлюсь мистецтвом та історією.
К.: А якою Ви бачите нашу шкільну бібліотеку в майбутньому?
Галина Василівна: Великою, світлою, де є багато цікавої та доступної літератури, а ще комп'ютеризовану.
К.: Що саме Ви хотіли б у ній змінити?
Галина Василівна: Змінити, напевно, лише ставлення дітей до бібліотеки. Зробити її місцем душевного відпочинку та цікавого спілкування.
К.: Яке враження у Вас склалося від нашої гімназії?
Галина Василівна: О, дуже нагадує родину.
К.: Це дуже приємно. Дякую Вам за інтерв`ю та бажаю успіхів у роботі!
